Черговий раунд переговорів керівництва міста та керівництва Банкнотно-монетного двору НБУ, який відбувся  на минулому тижні, тривав рекордно довго — близько чотирьох годин. Він був емоційним і напруженим. Проте закінчився доволі «скромно» — сторони не досягли кінцевих домовленостей, тож не підписали жодної угоди. Але кожен чітко заявив свою позицію, якою поки що ні на йоту не збирається поступатися. Тож якими  є власне ці позиції і де учасники перемовин могли б знайти компроміс?

«Місто ж хотіло такі очисні!»

Як зазначив генеральний директор  Банкнотно-монетного двору НБУ Сергій Іванюта, очисні споруди щороку приносять збитки, які обраховуються у мільйонах гривень. Це збитки — перед державою, бо усі надходження Нацбанку йдуть до державного бюджету. І ні прийняті технічні рішення, ні скорочення обслуговуючого персоналу не допомагають їх суттєво зменшити. Оскільки завантаження є неповним, а потужність очисних — значна, як наслідок, утримання очисних обходиться  в 13,7 млн. гривень на рік.  Тож єдиним шляхом, який бачить «київська» сторона, є збільшення вартості очистки. Наразі вона обрахована Банкнотно-монетним двором в розмірі 15,6 грн/м3 очистки.  Для згладження такого різкого стрибку —  від 8,16 до 15,6 — керівництво БМД (Банкнотно-монетного двору) пропонує тимчасову ціну на два місяці —10,75 грн/м3. Банкнотно-монетний двір також не відкидає варіант передачі очисних у комунальну власність міста. Проте  згідно законодавства, як повідомив Сергій Іванюта, Малину необхідно розробити поглиблене техніко-економічне обґрунтування. Існуюче ж наразі (місто все ж його виготовило) представників БМД не влаштовує.

Але найцікавишим з усіх аргументів став наступний: мати сучасні очисні такої потужності місто ж саме хотіло. Мовляв, ще при будівництві Фабрики банкнотного паперу прогнозувався розвиток промисловості Малина та збільшення населення. Отож, на що ж тепер містянам нарікати?

«У нас держава — для людей, чи  люди — для держави?»

Міський голова Олексій Шостак повідомив, що при прийнятті будь-яких рішень  важливо не переходити економічно допустиму межу та не перекладати всі проблеми держави на людей. Не зважати ж на людей і на їхні статки, а прораховуючи, якби то не нанести збитки державі, — аж  ніяк не вихід.  Нинішні субсидії, які пом’якшують комунальний «удар», припинять діяти вже навесні. А нині ними користуються  60 відсотків абонетів «Малин Енергоінвесту». Усе це — населення Малина з низьким рівнем доходів.

Щодо збитків, які несе Нацбанк через утримання очисних, то чому ці збитки мають бути компенсовані саме з гаманців малинчан? У нас держава створена для людей, чи люди для держави? Давайте ж разом шукати вихід, бо безвихідних ситуацій не буває.

Така позиція міста базується на ряді аргументів. Так, раніше в тариф місту включалися лише виробничі витрати — ті, що пов’язані з процесом очистки стоків. Сьогодні до них додалися і адміністративні витрати НБУ, наявність яких в складі витрат є незалежною від наявності чи відсутності стоків міста.

Досить важливим аргументом є взаємозв’язок між очисткою власних стоків НБУ та наявністю стоків міста. Іншими словами, очисні, в існуючому стані, неспроможні очищати хімічні стоки НБУ без наявності органічних стоків міста.

Тож прийнятною на сьогодні є ціна  8,16 грн/м3. Але й це дорого. Її потрібно здешевлювати, а не вести мову за умовно 10,15, 18 і т.д. грн. за кубометр. Адже останнє коригування тарифу відбулося не так давно —  у жовтні минулого року. На запитання «Чи можливе здешевлення вартості у разі збільшення подачі стоків у декілька разів?», очільник міста почув ствердну відповідь, але при умові щомісячного перегляду ціни — від максимальної у бік зниження.

Ну і як варіант, місто розглядає питання відновлення роботи власних очисних споруд. Якщо вони запрацюють, то це означає — нам не бути ні до кого «прив’язаним», а при потребі Банкнотно-монетний двір може їх отримувати — для забезпечення очистки хімічних стоків, оплативши вартість їх доставки.

Запитання, котрі так і залишилися без відповіді

Ряд запитань з однієї та з другої сторони так і залишилися без відповідей. Зокрема, керівництво Банкнотно-монетного двору цікавило, які гарантії того, що місто систематично поставлятиме задекларовані більші об’єми стоків? Що робити, якщо цього в якийсь момент не трапиться?

У свою чергу очільника міста турбувало питання обґрунтованості вартості водовідведення, яка швидко і систематично зростає. Сьогодні у влади міста немає впевненості, що  «пільгова» ціна — 10,75 грн/м3 чи заявлена 15,6 грн/м3 є дійсно економічно обґрунтованими. Як пояснити малинчанам, що такі підвищення є дійсно вимушеними кроками? Нацбанк не є ліцензіатом на надання послуг по очистці, в зв’язку з чим тариф на очистку ніким не перевіряється. У результаті цього виникають сумніви щодо його обґрунтованості. А отже, потрібні висновки спеціальних перевіряючих органів, до яких вже звернулася міська рада.

Ну і найголовніше запитання, відповідь на яке мають дати обидві сторони перемовин: якою ж буде вартість очистки? Принаймні, на зустрічі про якусь певну цифру домовитися не вдалося. Питання лишилося відкритим.