Слова, які ми використовуємо, формують уявлення про людину та її можливості. У темі безбар’єрності важливо уникати формулювань, що створюють образ безпорадності або залежності. Натомість варто використовувати нейтральні й точні визначення, які зберігають гідність людини.Слова, які ми використовуємо, формують уявлення про людину та її можливості. У темі безбар’єрності важливо уникати формулювань, що створюють образ безпорадності або залежності. Натомість варто використовувати нейтральні й точні визначення, які зберігають гідність людини.
Правильно - "Має порушення рухових функцій".
Неправильно - "Прикутий до крісла", "Прикутий до ліжка".
Чому ці слова є неприйнятними
У слові «прикутий» закладено пасивний і драматичний відтінок — ніби людину насильно обмежили в русі. Такі формулювання створюють образ безпорадності та залежності, що не відповідає реальності.
Насправді багато людей із порушеннями рухових функцій ведуть активний спосіб життя, працюють, навчаються, подорожують і самостійно приймають рішення. Наприклад, людина, яка користується кріслом колісним, сама визначає напрямок руху, а не є «прикутою» до нього.
Коли доречно згадувати про порушення рухових функцій
Якщо є потреба вказати на певні особливості стану здоров’я або фізичного функціонування, важливо робити це нейтрально та без оцінних слів.
Формулювання «має порушення рухових функцій» є точним, коректним і не містить емоційного забарвлення. Воно описує особливість, але не визначає людину через неї.
Безбар’єрність починається з розуміння: кожна людина має свої можливості, потреби та спосіб взаємодії зі світом. Використовуючи коректну лексику, ми допомагаємо створювати середовище, у якому люди почуваються прийнятими та рівними.
