Утворений у 2021 році з двох населених пунктів: селища Гранітне та села Федорівка, з адміністративним центром в селищі Гранітне. Кількість населення округу становить 1904 особи, кількість домогосподарств – 1011.

          Селище Гранітне розміщене на берегах річок Ірші та Візні за 10 кілометрів від м. Малин та за 100 км від обласного центру, з усіх сторін оточене лісами. В архівних докуиентах зустрічаються назви Щебзавод №6, Українківське лісництво, с.Пинязевичі. Селище утворилось у 1928 році як поселення робітників, які видобували камінь в гранітному кар’єрі. На правому березі р. Візня знаходився Іршанський гранітний кар’єр (пізніше Щебзавод № 6). На заробітки почали приїжджати та селитись поруч і селяни з далеких сіл. Після Другої світової війни, у зв’язку з потребами будівельної індустрії, масштаби каменедобувних робіт зросли.

          У 1952 році розпочато будівництво ще одного кар’єру № 3.Це призвело до збільшення чисельності селища, зросту його соціальної інфраструктури. З 1960 року розрізнені поселення Гранітний кар’єр та Щебзавод злились в одне. Новоутворений населений пункт став носити назву Гранітне, яке підпорядковувалось Українківській сільській раді.

          У березні 1987 року була утворена Гранітненська селищна рада, у складі якої до 1992 року було і село Федорівка.

          Територія Гранітного -  61,6 га. Кількість жителів селища – 1374 особи, кількість домогосподарств – 677. Селище електрифіковане, газифіковане та забезпечене централізованим водопостачанням та водовідведенням. На території селища є дві зупинки електропоїздів – ст. «Пенізевичі» та «Щебзаводи».

          З природних багатств селище славиться гранітом, який іде на потреби будівництва, та лісами, які оточують селище. Нині на території селища працюють три щебеневих заводи та лісгосп. У селищі діє широка мережа закладів соціально-культурного призначення: Гранітненський ліцей, заклад дошкільної освіти «Дзвіночок», Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, поштове відділення, аптека, стоматологія, багато магазинів. Наданням населенню житлово-комунальних послуг займається КП  «Гранітне-комунгосп».

                       Село Федорівка. 

Відоме з 17 століття як власність Федора Єльця. Займає площу – 1,905 кв.км. Через село протікає річка Вирва.

  На території села знаходиться Поліська дослідна станція, яка заснована в 1914 році і є однією з найстаріших дослідних установ в Україні. Головну роль в організації її відіграв видатний агроном-дослідник О.М.Засухін. Він же був першим її керівником. Робота була спрямована на виявлення шляхів підвищення родючості піщаних грунтів. У грудні 1922 року О.Засухін трагічно загинув. На знак визнання його великих заслуг у дослідній справі, Народний Комісаріат землеробства УРСР ухвалив назвати Поліську дослідну станцію іменем О.М.Засухіна. В довоєнні роки дослідна станція перетворилася у важливий центр агрономічної науки. Під час війни було знищено цінні багаторічні досліди, селекційний матеріал та наукову документацію. В 1944р. станція відновила науково-дослідну роботу.

 За успіхи, досягнуті в розробці та удосконаленні агротехніки систем удобрення культур у сівозміні, виведенні і впровадженні нових сортів картоплі, люпину та озимого жита у виробництво, Поліська дослідна станція щороку затверджувалась учасником Всесоюзної виставки передового досвіду та республіканської виставки досягнень у народному господарстві і неодноразово нагороджувалась дипломами.  

 На даний час працює Поліське дослідне відділення від ААН (Немішаєво) і має один відділ – селекції та насінництва.

 У 1992 році в с. Федорівка було створено сільську раду, яка функціонувала до утворення старостинського округу.

  Життєдіяльність громади забезпечує старостат, в якому можна отримати необхідні адміністративні послуги (оформлення субсидій, пільг, отримання довідок, оформлення нотаріальних дій  та ін.), наявний фельдшерський пункт, заклад дошкільної освіти, будинок культури, бібліотека. Працюють магазини. Сільський будинок культури є культурним осередком старостинського округу, оскільки саме в ньому відбуваються всі культурні та організаційні заходи. Від початку війни в ньому організовано роботу по допомозі Збройним Силам  – плетіння маскувальних сіток, виготовлення окопних свічок, збір та відправа посилок та інше. Діє фольклорний колектив «Полісянка», який проводить благодійні концерти з метою збору коштів для допомоги ЗСУ.

  На кінець 2024 року в селі проживає 530 осіб, з них 70 дітей.