Охоплює села: Любовичі, Ялцівка, Новоселиця, Білий Берег, Стасева,  Привітне. На  території старостату  діє лісництво, пошта, школа, дошкільний заклад, Будинок культури, три клуби, 3 ФАПи, 3 бібліотеки, 5 магазинів, кафе, працюють лісогосподарські та сільськогосподарські підприємства.

Село Любовичі відоме з початку 17 століття. Знаходиться  за  20  км від Малина  і за 100 км  від обласного   центру - Житомира.

На початку 18 століття землевласники Єльці, яким належала ця територія, подарували село уніатській метрополії.

Історія Любович, як і іншіх населених пунктів,  непроста. У ній прослідковуються періоди становлення, розквіту та боротьби з труднощами внаслідок різних історичних подій.

Перший  ФАП в  Любовичах відкривається в  1936році.  У 1948році  у ФАПі  розпочала роботу медик Ніна Герасименко, завдяки якій в селі був відкритий пологовий будинок. До 1960 року у Любовичах працювала місцева лікарня.

У 1979-1990 роках  швидкими темпами зводяться нові корівники, ФАПи в с. Любовичі та с. Білий Берег, магазини, житло для спеціалістів, тракторний парк, льоносушка.

Зараз Любовичі – центр  старостату, де жителі можуть отримати усі необхідні адміністративні послуги, вирішити проблемні питання і отримати  посильну допомогу.

Село Ялцівка  відоме  з  16 ст.   На початку  17 ст.  носило   статус   містечка   і  було  центром  володінь  великих  землевласників   Єльців,  від  родинного  прізвища  яких   і  походить  назва  населеного  пункту.

У 1856 році тут   діяла  рудня  -  одна   з  найбільших  на  Малинщині.  На  початку  20 ст. в Ялцівці  діяла  церковно-приходська  школа, магазин.  Нині  в селі  діє клуб, бібліотека,приватний  магазин, ФАП.  

Село Новоселиця ( до1946 року – Рудня  Ялцівська)   відоме   з 18ст. як  поселення,  біля  якого   добували  болотяну  руду. Нині  в селі  діє  клуб, приватний  магазин.

Село Білий Берег  засноване у 16 ст.  У  1631  році  належало Києво-Печерському   монастирю.  У 40-50 рр.  – центр  сільської  ради. У селі діють  ФАП, клуб, бібліотека.

   Село  Стасева  відоме  з  18 ст. Давня  назва -  Стасівська  Рудня.  Назва   села  походить  від  імені  польського пана  Стаса,  який  оселився в  селі  за  часів  Богдана Хмельницького.  До  революції  це  було промислове  селище,  де діяло  декілька  заводів: склоплавильний, фарфоровий, майстерня  по  виробництву  сукна з овечої  вовни.

     Село  Привітне

У 1887 році  тут проживало 27 жителів.

У другій половині 30-х років в селі почав діяти дитячий будинок для дітей-сиріт, який у роки Другої світової війни було евакуйовано на схід. У 1945 році відновив свою діяльність. Пізніше тут розміщувався будинок відпочинку  та будинок престарілих.

Станом на кінець 2024 року проживає 15 жителів.