Ще одна туристична цікавинка Малинської громади є місцеве городище, яке вважають укріпленою резиденцією древлянського князя Мала. Укріплення функціонувало в давньоруський час, на його місці був пізньосередньовічний замок.

Городище розміщено у трьох кілометрах вних по течії ріки Ірша, у південно-східній частині міста. Городище датується древлянським та давньоруським періодом. Припускається, що укріплення в ХІ столітті не функціонувало.

У книзі Б.А.Звіздецького “Городища ІХ – ХІІІ століть на території літописних древлян” (2008) вказується, що городище займає мисоподібний виступ лівого корінного берега ріки Ірша і має розмір 55 на 60 метрів. З двох боків городище відокремлене від корінного берега глибокими і широкими ярами, що підковоподібно охоплюють майданчик. Лишень вузька перемичка в північно-східній частині поєднує городище з корінним бергегом. Висота городища над рівнем річки – близько 15 метрів. Схили досить круті і в деяких місцях ескарповані. Пам’ятку обстежували П.М.Третяков та М.П.Кучера, який склав план. В 1987 році Б.А.Звіздецький провів розкопки городища. 

Археологічні дослідження давньоруського городища, яке розміщене у трьох кілометрах вниз по течії ріки Ірша від сучасного центру міста Малин, дозволяють стверджувати, що укріплення на цьому місці виникло не пізніше VIII століття як укріплений “град” древлян. Швидше за все, воно було центром одного з древлянських племінних угрупувань (можливо маличів). Керівник експедиції А. Петраускас, базуючись на чисельних знахідках різних епох, образно висловився, що Малинське городище було чимось подібним до матрьошки: на місці більш давнього городища місцеві жителі зводили нове. 

Мало того, його можна вважати одним з найдавніших міст Східної Європи.

У літописі під 946 роком вказується, що княгиня Ольга, щоби відомстити древлянам за смерть князя Ігоря, здійснила похід на древлянські міста і спалила один із найбільших міст Іскоростень.

У другій половині Х століття життєдіяльність городища Малина припилася. На деякий час городище знову почало функціонувати в ХІІ – середині ХІІІ століття, однак фортеця була зруйнована монголо-татарами.

У ХVI – XVII століттях Малинське городище відновлюється як замок в Овруцькій волості Київського воєводства. Тут виявлено залишки кам’яної споруди ХVI – XVII століть та укріплення (очевидно, вали) того часу. Згідно з документами у 16 ст. зусиллями панів Немиричів на місті старого городища збудовано Малинський замок для оборони від турецько-татарських набігів (дивитися нашу статтю «Замок Немиричів»). Про його існування відомо з документів середини 17 ст.

В часи Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького козацько-селянські повстанські загони зруйнували цей замок, що належав панам Єльцям.

Наприкінці 19-го початку 20 ст.  на місці давнього городища поміщики Гижицькі збудували  господарські споруди (в народі відомі як маказин).

У 2018-2019 роках на території біля Городища проводилися Всеукраїнські фестивалі давніх ремесел Полісся.