Дудар Юрій Леонідович - учасник російсько-української війни.  Старший солдат, водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 30-ї  окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького. 

Народився 17 червня 1991 року у с. Любовичі, де і виріс. Своє дитинство він провів у батьківському домі зі старшою сестрою та трьома меншими братами. Навчався у Любовицькій загальноосвітній школі. З малечку мав інтерес та тягу до техніки, тракторів та автомобілів. В ранньому віці любив їздити з батьком на тракторі та допомагати у ремонтах сільськогосподарської техніки. 

Був винахідливим, доброзичливим, веселим та приязний. Мав хороше почуття гумору і складні життєві обставини  завжди проходив з посмішкою.

Після закінчення школи у 2005 році вступив до Малинського  професійного училища на спеціальність тракторист-механік. За час навчання зарекомендував себе як відповідальний, спокійний та працьовитий студент. Отримував подяки та грамоти за активну участь у громадських заходах училища.

Після училища у 2010 році ніс строкову службу у м. Київ, де проявив себе професіоналом справи по ремонту автотехніка. Був водієм керівника свого відділення.

Після служби, у 2012-у році влаштувався на роботу на завод «Артем» охоронцем, Через деякий час звільнився та пішов працювати на «ЮНІГРАН» водієм  автомобіля "БЄЛАЗ". Також паралельно працював на полях фермерського господарства «Українка» на посаді механізатора,  обробляв поля.

Юра мав золоті руки, був хазяйновитим, мав хист до будь-якої справи. Відкрив свою власну столярну майстерню, мав перші замовлення та  робив свою справу якісно.

Одружився, створив сім’ю,  жив, плекав мрії і плани на життя.  Був вірним, відданим, відповідальним. Мав добре серце, товариський характер. Юру оточувало багато друзів. Був у повазі серед друзів, товаришів та побратимів. Менша донечка народилася 28-го лютого 2022 року,  коли Юра вже стояв на захисті батьківщини.

Два з половиною роки, починаючи із 24 лютого 2022 року виконував бойові завдання захищаючи волю, незалежність та територіальну цілісність України у самих гарячих точках на Сході країни у складі 30-ї окремої механізованої бригади.

Спочатку виконував бойові завдання у складі піхоти, після ротації був переведений на посаду водія-механіка військової машини БМП. Останнім часом був водієм механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 30-ї бригади.  Ніс службу добросовісно, ніколи не лишав своїх побратимів, завжди підтримував бойовий дух своєю відвагою.

Загинув 27 серпня 2024 року під час удару FPV дрону та артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Петропавлівка Куп’янського р-ну, Харківської обл. 

Юра був хорошим, люблячим сином, дбайливим, чуйним чоловіком та батьком. Надійним братом та другом.

У нього залишилися син Артем, дружина Анна, донечка Маргарита, батько Леонід, мати Ольга, сестра Світлана та двоє братів Віктор і Микола.