Гузовський Павло Петрович - учасник російсько-української війни.  Солдат, машиніст екскаватора відділення інженерної техніки групи інженерного забезпечення 3-ї окремої штурмової бригади (позивний "Пашко").

Народився 10 липня 1990 року в смт Гранітне, Малинського району, Житомирської області.

Із вересня 1997 року по липень 2006 року навчався у Гранітнянській загальноосвітній школі. Після закінчення школи у 2006 році вступив на навчання до Малинського професійно – технічного училища № 36, яке закінчив у червні 2009 року, здобувши кваліфікацію тракторист – машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорія «С»).

Після закінчення училища Павло працював машиністом екскаватора на ПрАТ «Пинязевицький кар’єр», звідки був призваний на проходження строкової військової служби.  Після демобілізації із армї повернувся назад на підприємство, де  і працював до вересня 2022 року.

 Одружився, в шлюбі народився син.

Найбільшим захопленням  Павла було "тихе" полювання  та риболовля. 

У вересні 2022 року у звязку із повномасштабним вторгненням російських військ на наш україгськуу землю був призваний до лав Збройних Сил України

Військову службу проходив при військовій частини А 4638  - спочатку водієм, а  потім машиністом екскаватора відділення інженерної техніки інженерно – дорожнього взводу, інженерно – технічної роти, групи інженерного забезпечення.

Павло Петрович був добрим, чуйним, люблячим чоловіком та батьком, майстром будь якої справи за принципом "очі бояться – руки роблять", завжди всім приходив на допомогу.

За проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

Та, на жаль, 4 березня 2024 року біля населеного пункту Желанне Перше Донецької області  війна обірвала життя Павла Петровича. Він загинув до останнього захищаючи волю та незалежність України.

Вдома на нього чекали старенька матір, дружина та маленький син.