Дмитро Васильович ХАРЧУК  - учасник російсько-української війни, солдат, стрілець піхотного відділення піхотної роти однієї з військових частин ЗСУ.

Народився 23 грудня 1981 року у місті Янталь Іркутської області (росія). Батьки, уродженці Малина, після навчання отримали направлення на роботу у Сибір, тож дитячі та юнацькі роки Дмитра пройшли саме там.  У кінці 90-х років сім’я повернулася до Малина. Тут, в Малинському професійному ліцеї, Дмитро здобув професію водія, але після закінчення навчання все ж вирішив шукати подальшої долі в Сибірі. Там розпочав свій трудовий шлях, одружився, народив сина. Але життя в родини не склалося, тож після розлучення у 2010 році остаточно повернувся до Малина. Друзі та знайомі жартома називали його «Кацапом», адже розмовляв російською.

Працював водієм на місцевих підприємствах: МДЕЗ, Рейл, Юнігран. Останнє місце роботи — ТОВ «Папір-Мал». Саме тут, в Малині, знову дозволив собі бути щасливим, зустрівши свою долю. Невдовзі родина поповнилася синочком, який був дуже схожий на тата. Майбутнє обіцяло бути щасливим, але не судилося.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Дмитро до останнього не вірив у те, що відбувається. Намагаючись щось змінити, телефонував до своїх колишніх друзів, однокласників, сусідів, кумів, переконував їх, що війна нікому не потрібна. Та почуті відповіді жахали.

Для себе Дмитро вирішив – якщо принесуть повістку – піде захищати Україну.  Тож у липні 2023 року саме так і вчинив. Пишався тим, що він, «Кацап», - у строю  ЗСУ. 

Пройшовши військове навчання, Дмитро одразу опинився на Куп’янському напрямку. Був оператором  безпілотних літальних апаратів (дронів). Сумлінно ніс військову службу та відмінно виконував свої посадові обов’язки. З часом був переведений у піхоту  до іншої бригади, яка вирушила на Покровський напрямок (Донеччина).

4 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в н.п. Григорівка Донецької області Дмитро Харчук загинув.

У пам’яті всіх, хто його знав, Дмитро залишився оптимістичним, впевненим, справедливим та рішучим  сином, чоловіком, батьком та другом, вірним патріотом України, справжнім українським сибіряком…

Згідно рішення Малинської міської ради від 13 грудня 2024 року № 1382 посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади».