Кучинський Богдан Олегович  - учасник російсько-української війни. Солдат, кулеметник-розвідник розвідувальної роти однієї з військових частин.

Народився 7 січня 2000 року в селі Юрівка на Малинщині. З дитинства ріс у батьківському домі, де панувала атмосфера турботи та любові. Однак у 2008 році, після втрати батька, його життя змінилося. Попри важкі часи, він залишався поряд із мамою, братом і сестрою, демонструючи стійкість і силу характеру. Богдан завжди був доброзичливим, веселим, дотепним і неймовірно винахідливим, чим викликав повагу та любов оточуючих.

Після закінчення Малинівського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу І-ІІІ ступенів Богдан вступив до Радомишльського ліцею, де здобув спеціальність зварювальника. Хоча за фахом йому не довелося працювати, він вміло використовував отримані знання і навички в повсякденному житті.

Проте його справжнім покликанням була психологія. Він мріяв допомагати людям, тому почав працювати в реабілітаційному центрі в Житомирі, де спочатку був помічником, а згодом — консультантом. Його природна комунікабельність, талант до ораторського мистецтва, глибокий інтерес до психології й здатність писати вірші відображали його багатогранну особистість. Маючи велике серце і чисту душу, Богдан був людиною, яка завжди прагнула допомогти. Він мав рідкісне вміння слухати, аналізувати, розуміти, а також переконувати людей, що особливо допомагало в роботі.

Тривалий час Богдан працював у реабілітаційному центрі в Києві. Захоплювався спортом, зокрема футболом, був членом клубу фанатів команди "Динамо Київ". Також займався боксом, у якому досягнув гарних результатів.

22 березня 2022 року Богдан одружився. Разом із дружиною переїхав до міста Дніпро, де працював в охоронному агентстві. У вересні 2022 року він несподівано оголосив, що йде на фронт, адже не міг залишатися осторонь. Його слова "Я мушу, я там потрібен!" стали свідченням рішучості й готовності захищати рідну землю. Пройшовши військовий вишкіл у Великобританії, Богдан повернувся, став розвідником, продовжуючи виконувати свій обов'язок перед Батьківщиною. Його хоробрість і рішучість не залишилися непоміченими — він не раз був нагороджений за відвагу, особливо за останній подвиг у бою.

2 липня 2024 року біля села Хронівка в Чернігівській області Богдан загинув у відкритому бою з диверсійно-розвідувальною групою ворога. Його серце перестало битися, але його спадщина продовжується. Незабаром народиться його дитина — син чи донька, яка не буде сиротою, а виросте, знаючи, що її батько був справжнім Героєм, який віддав своє життя за Україну, за свободу і майбутнє свого народу.

Богдан назавжди залишиться в пам'яті як людина великої душі, незламної волі й глибокої любові до Батьківщини.