Левичев Денис Геннадійович - учасник російсько-української війни. Старший солдат, старший водій 46-ї десантно-штурмової бригади.

Народився 11 січня 1980 року в с.Федорівка Хабаровського краю.

Ще з дитинства його життя було досить насиченим, бо часто доводилося переїжджати. У віці 6 років  разом з родиною переїхав в Україну.

В початкову школу пішов в селі Ворсівка, що на Житомирщині. Продовжив навчався в с.Савлуки. І останнім місцем, в якому знайшов своє кохання і прожив до кінця життя, стало малесеньке село Тарасівка, Коростенського району. З ранніх років дуже любив природу, часто їздив на риболовлю і ходив в ліс по гриби. Любив тихі і спокійні місця.

У травні1998 р. був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину, а вже в листопаді 1999 - демобілізований.

З раннього віку важко працював.

В КСГП «Джерело» був різноробочим. З 2004 року був учнем бурильника, а в 2006 переведений на бурильника шнурів. І врешті-решт у 2013 р. став трактористом на КСАНТ-ТОВ 2 в с. Устинівка.

В період з 05.08.2015 по 29.09.2016 р. приймав участь в АТО на посаді ст. механік-водій-гранатометник. В той період і отримав статус учасника бойових дій. Повернувшись додому, в с. Тарасівка, де його чекали дружина і двоє доньок, продовжив свою роботу в агрофірмі КСАНТ-ТОВ 2, для того щоб забезпечувати свою сім’ю. Працював до повномасштабного вторгення, і вже 25 лютого 2022 року знову став на захист країни.

Займав посаду старшого солдата, старшого водія 46 десантно-штурмової бригади.

Денис пройшов пекельний шлях, перебуваючи в таких населених пунктах, як: Макарів Київської області, Білогірка Херсонської області, Роботине Запорізької області, Бахмут, Соледар і Мар’їнка Донецької області. Ніколи не залишав побратимів на полі бою, працював як евакуатор і з-під обстрілів забирав поранених. І скільки б контузій і поранень він не мав, це справжній воїн, який завжди був сильний духом і ніколи не жалівся на життя.

За Наказом Міністра оборони України від 17.04.2023 був нагороджений відзнакою МО України медаллю «За поранення».

Денис загинув у бою, 11 січня 2024 року, в день свого народження внаслідок артилерійського обстрілу, захищаючи своїх товаришів, сімʼю та співвітчизників від нападу ворога. Він проявив величність та героїзм до останнього подиху, ставши справжнім прикладом військової мужності.

День народження став днем смерті Героя. Йому навіки 44...