Лукашенко Віктор Іванович  - учасник російсько-української війни. Молодший сержант (водій 2 взводу роти охорони третього відділу Коростенського РТЦК та СП)

Народився 9 вересня 1974 року. Як і усі хлопчаки зростав веселим, допитливим, прагнув пізнати багато нового і цікавого. У 1981-1990 навчався в  Малинській середній школі  № 1. Там і з'явились перші друзі, з якими йшов разом по життю.

Батьки згадують, що Віктор  завжди був їхнім  помічником. Господарство, городи, рибалка, займавсь фотографуванням-робив усе, що вмів. А ще полюбляв техніку, автомобілі. Тому  під кінець навчального року в 9 класі перейшов навчатись до Професійно-технічного училища № 36, де отримав спеціальність «водій».

 У 1992  - строкова військову служба в м. Одеса. Два роки в армії на посаді водія і повернення до дому. Одружився, виховував 2 дітей: сина та доньку. Працював на  місцевих підприємствах: Райспоживспілка, РайДУ, приватні ТОВ. Останнє місце роботи -  КП «Малин».

 У лави захисників в складі ТРО став ще у 2015 році. Був переконаний, що Україна має бути вільною та незалежною державою. Ще тоді намагався мобілізуватися, але не проходив за станом здоров'я.  Тож з початком повномасштабного вторгнення без роздумів став до оборони свого міста.

Рідні згадують «В ті дні лютого 2022, розмови з Віктором були не довгі.  Він хотів допомогти всюди.  Відлік часу йшов по хвилинах. І він встигав на своїх автомобілях: КАМАЗ і Жигулик. Мамі говорив: "Мамо, а хто, як не ми, я повинен". Був справжнім воїном - відданим військовій присязі і готовий власним життям боронити мир та спокій рідної України.

Загинув 6 березня 2022  року будучи на посту у військкоматі у  Малині під час авіаудару. Це був перший великий удар, який отримало наше місто в той час.

Йому назавжди залишиться 47 років.

Звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади» (посмертно) присвоєно 16 вересня 2022 року за вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час захисту територіальної цілісності та незалежності України.