Литвинов Віталій Володимирович - учасник російсько-української війни. Капітан ЗСУ.

Народився  22 січня 1979 року в м. Калуш Івано-Франківської області. У 1988 році переїхав з родиною в м. Малин. Навчався в Малинській загальноосвітній школі №2. Потім продовжив навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, яке із відзнакою закінчив у 2002 році. Здобув кваліфікацію магістра географії, геоеколога, менеджера освіти, викладача географії та екології.

Під час навчання на військовій кафедрі університету пройшов підготовку та отримав військове звання молодшого лейтенанта.

До початку широкомасштабного вторгнення РФ працював в м. Києві.

З перших днів війни брав активну участь в лавах територіальної оборони. З березня 2022 був зарахований до військової частини ЗСУ. Служив в Силах спеціальних операцій. У квітні 2022 року був призначений на посаду командира I взводу мінометної батареї. Брав участь у звільненні Харкова та Харківської області, боях під Бахмутом, бойових діях в Запорізькій області, бойових операціях в Чорнобильській зоні, в Чернігівській та Сумських областях.

Нагороджений пам’ятною медаллю «За оборону міста - героя Харків» та відзнакою «За відвагу».

За весь період служби в ЗСУ проявив себе вимогливим, надійним командиром та вірним бойовим побратимом. Зі слів побратимів, ввірений Віталію Литвинову підрозділ не зазнав ні бойових втрат, ні тяжких поранень.

Але війна, на жаль,  все ж обірвала його життя. 28 грудня 2024 року Віталій Володимирович загинув  в районі населеного пункту Попівка Охтирського району Сумської області.

Рідні згадують, що Віталій був вихованим, розумним та кмітливим. Багато читав. Його лідерські якості проявилися ще за студентських років. Він був старостою групи, душею та осердям будь-якого товариства. Відзначався надзвичайною вимогливістю до себе та інших, був вірним другом та надійним товаришем. Мав високий інтелект та широку ерудицію. Володів глибокими знаннями в багатьох сферах людської діяльності.

Загибель Віталія Литвинова стала тяжкою втратою як для його рідних та близьких, так і для побратимів, всіх хто його знав.

Поховано Захисника на Городищанському кладовищі м. Малина.