Максименко Юрій Миколайович - учасник російсько-української війни. Солдат, водій вогнеметного взводу батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту однієї з військових частин.

Народився у місті Малин 3 листопада 1969 року. Навчався у Малинській загальноосвітній школі № 5. По закінченню школи, у 1986 році пішов опановувати професію фрезерувальника на Малинський дослідно-експериментальний завод. Звідти був призваний на проходження строкової військової служби з листопада 1987 року по грудень 1989.

По завершенню військової служби повернувся до рідного Малина, де працював на місцевих підприємствах: МДЕЗ, Малинський спецкар’єр, Малинській паперовій фабриці та залізничній станції. Певний час працював у Польщі. Повернувшись, у 2001 році поповнив ряди місцевих підприємців, займався продажем канцтоварів (магазин "Школярик").

Дружина Олена згадує: "Всяке бувало - і падіння, і злети. Іноді було зовсім нелегко, але ми все проходили разом. Юра був добрим чоловіком, завжди у всьому підтримував, допомагав, знаходив можливості для розв'язання всіх проблем"

У 2015 Юрій Миколайович закрив підприємницьку діяльність,  повністю передавши справу дружині. Розпочав займатися  улюбленою справою, а саме  - домашнім господарством.  Мріяв переїхати жити в село, казав "Ось піду на пенсію і відразу переїдемо". Але не судилося.  Всі плани та мрії обірвалися 24 лютого 2022 року з початком повномасштабного російського вторгнення.

З перших днів Юрій Миколайович став до лав Збройних Сил України, сумлінно та гідно виконував свій військовий обов'язок. Під час служби підірвав власне здоров'я, проходив лікування, але 14 липня 2024 року життя Юрія Максименка обірвалося у лікарні м. Чернігів.

У пам'яті рідних,  друзів та усіх хто його знав Юрій Миколайович  назавжди залишиться справедливим, працьовитим, добрим, чесним та дуже терплячим чоловіком.  

Згідно рішення Малинської міської ради від 13 грудня 2024 року № 1382 посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади».