Офіційна сторінка Малинської міської ради

Новицький Павло Миколайович

  • 13.06.2024, 10:15
  • 84


Дата народження: 
21 грудня 1984
Дата загибелі: 
25 лютого 2024

Новицький Павло Миколайович - учасник російсько-української війни.

Народився 21.12.1984 р. в м. Надим, Тюменської області.

Через декілька років вся сім'я переїхала до України. Тож до першого класу разом із братом-близнюком Павло вже пішов до однієї зі шкіл Києва. Продовжив навчання в Малинівській школі.

Разом з братом  Миколою навчався у Малинській музичній школі, брати разом грали в духовому оркестрі. Разом з тим Павло опанував також і гітару, тож, як згадують рідні,  ту гітару було чути просто всюди.

По закінченню 11 класів було навчання у Ніжинському педагогічному університеті, де Павло здобув освіту за фахом "вчитель історії та правознавства".  

Павло любив проводити свій вільний час з рідними та друзями, грати на гітарі та співати пісні. Хлопці завжди були разом і завжди в центрі уваги.

Всі хто знав Павла Новицького згадують його  завзятим, веселим та оптимістичним, «душею компанії».

У 2015 році Павло одружився, а вже у 2016 році на світ з'явився його янгол - маленьке чудо, доця Єва, в якій він просто розчинився. Дитина стала для Павла сенсом його життя!

Він був найкращим батьком для своєї єдиної донечки, яку безмежно любив, гарним та люблячим чоловіком, справжнім патріотом своєї країни.

Напередодні повномасштабного вторгнення  працював в ресторанному бізнесі. Та у лютому 2022 року разом із братом-близнюком без вагань став до лав ТРО.  Вже  у квітні 2022  брати приєдналися до Збройних Сил України.

Павло Новицький із честю та гідністю виконував бойові завдання, до останнього подиху залишався відданий своїй присязі, своєму народу і своїй країні. Загинув від рук російських окупантів 25 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в Харківській обл., Куп'янському р-н в с.Табаївка

....

«В день похорон був дощ, але разом з дощем - сонце, якась така аномалія... Так і про Павла не можна не згадувати без посмішки, але з пекучим болем, бо його більше немає...» – згадують рідні.