Попов Олександр Миколайович - учасник російсько-української війни. Сержант, командир відділення механіхованого батальйону 31-ї окремої механізованої бригади.

Народився 17 вересня 1979 року. Проживав разом із рідними в селі Любовичі Малинської громади.

До лав Захисників України став у березні 2022 року у складі 31-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду командира бойової машини піхоти. Разом із побратимами стримував російську навалу на Харківському та Донецькому напрямках.

На початку липня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту рідної землі Олександр отримав осколкове поранення. Незважаючи на травму, він залишився на полі бою та допомагав евакуйовувати поранених побратимів. Не завершивши повного курсу лікування, воїн повернувся до своєї частини на бойові позиції – у саме пекло військових дій.

24 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області Олександр Попов загинув.

Вдома на нього чекали мама, тато, сестра та племінники... Та Захисник повернувся додому "на щиті". Рідні згадують його як чесного, відповідального, щирого й товариського чоловіка. Олександр не боявся роботи, мав "золоті" руки й завжди знаходив собі справу.

Свій останній спочинок Олександр Попов знайшов на місцевому кладовищі рідного села Любовичі, поруч із рідними. Провести його в останню земну путь прийшло багато односельців, усі, хто його знав і любив.

Згідно рішення Малинської міської ради від 13 грудня 2024 року № 1382 посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади».

Світлий спомин про Захисника України назавжди залишиться в серцях вдячних земляків. Вічна пам’ять і слава Герою!