Сапацинський Дмитро Анатолійович учасник російсько-української війни. Солдат,  снайпер - водій.

Народився 20 жовтня 1986 року в Казахстані. У підлітковому віці переїхав до сестри в Омськ (росія), де навчався в Омському загальновійськовому училищі. Потім була військова строкова служба, по завершенню якої переїхав до батька в Україну, а саме до міста Малина.

Деякий час працював на Коростишівському кар'єрі. Там познайомився з майбутньою дружиною, одружився, переїхав до Житомира. Став батьком чудової дівчинки.

Працював у місцевому відділі поліції. Після звільнення працював дальнобійником.

У 2014 році, коли розпочалося вторгнення росії на України, Дмитро добровольцем став до лав ЗСУ, потрапив до 8-го полку спецпризначення. Брав безпосередню участь у боях за Луганський, Донецький аеропорти, місто Маріуполь, н.п. Побєда, Володарськ.  У 2015 році був переведений до 128-ї ГШБ, у складі якої проходив військову службу у Луганській області. Згодом підписав контракт та перейшов у 92-гу бригаду, разом з якою тримав оборону в таких населених пунктах як Щастя, Станиця Луганська, Мар'янка. У ході бойових зіткнень отримав не одну контузію та осколкові поранення. Підірвав здоров'я і довгий час перебував на лікуванні у шпиталі. Після звільнення за станом здоров'я повернувся до Малина, працював водієм маршрутки. Під час однієї з поїздок, Дмитру стало зле і він потрапив до лікарні з важким інсультом. Шансів на одужання було мало, але завдяки підтримці друзів і місцевим малинським волонтерам повернувся до нормального життя.

Згодом як тільки стан Дмитра більш менш стабілізувався,  він знову підписав контракт з 59-ю бригадою. Разом з ними тримав оборону міста Світлодарськ. Під час бойового виїзду його відкинуло ударною хвилею і він отримав серйозну травму ключиці, але службу не покинув. Рани загоїлися, нову черговий бойовий виїзд і чергове поранення, цього разу наскрізне поранення грудної клітини й пробиття легені. Знову шпиталь та довге лікування. Воїн мріяв про повернення до служби, але за станом здоров'я був змушений звільнитись.

Друзі та побратими згадують, що Дмитро був веселим та комунікабельним хлопцем і мав багато друзів серед побратимів.

Його життя обірвалося 21 лютого 2021 року. Похований у Малині.