Семенюк Анатолій Олегович  - учасник російсько-української війни. Старший солдат, старший навідник гранатометного відділення 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.

Народився 13 лютого 1995 року в селі Українка Малинского району  Житомирської області.

Закінчивши 9 класів місцевої школи, у 2010 році вступив до ВП НУБіП «Немішаївський агротехнічний коледж». У 2013 році здобув професію рибовода (кваліфікованого робітника).

У 2015-2016 рр. проходив строкову військову службу у м. Київ.

У 2016 році заочно закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України та здобув ступінь «Бакалавр» за кваліфікацією «Технолог з виробництва продукції аквакультури».

У серпні 2020 року Анатолій одружився.

До війни Анатолій Олегович працював промисловим альпіністом (утеплював фасади багатоповерхівок та виконував інші висотно-монтажні роботи). Захоплювався китайськими бойовими мистецтвами, виборював призові місця на змаганнях. Разом з дружиною чекав на народження дитини. Був сміливим, товариським, цілеспрямованим. Мріяв закінчити навчання з машинної штукатурки та почати власну справу. Проте повномасштабне вторгнення росії на Україну все зруйнувало.

У липні 2022 року був мобілізований та з серпня 2022 року перебував у складі 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка на посаді старшого навідника гранатометного відділення в н.п. Авдіївка Донецької області. Там 19 жовтня 2022 року отримав травми, несумісні з життям під час виконання бойового завдання під час ворожого артилерійсько-мінометного обстрілу. Йому назавжди залишиться 27 років.

Похований у Київсській області на кладовищі міста Гостомель.

У лютому 2023 року у Анатолія народився бажаний син, якого навіть не встиг побачити.

Рідні та друзі згадують, що Анатолій  Семенюк був людиною з великим серцем, активним і мужнім. Часто був донором крові. Обожнював риболовлю. Постійно професійно вдосконалювався та багато читав. Хотів повторити свій стрибок з парашутом. Професійно займався бойовими мистецтвами, зокрема - Ушу- Саньшоу, кікбоксингом, рукопашним боєм та виборював перші місця в Україні та поза її межами.

Найкращий чоловік, батько, син, надійний друг.

Втрата Анатолія кровоточить болючою раною в серцях рідних та друзів. Так багато мрій і прагнень  він не встиг втілити в життя, не встиг насолодитись батьківством. Ще так багато хорошого міг зробити…

Звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади» (посмертно) присвоєно  11 листопада 2022 року за вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час захисту територіальної цілісності та незалежності України.

Також посмертно Анатолій був нагороджений державною нагородою-медаль «Захиснику Вітчизни» та церковною медаллю «За жертовність і любов до України».