Сілінський Богдан Володимирович  - учасник російсько-української війни. Солдат, стрілець та водій-механік БМП 63-ї ремонтної бригади РАО (ракетно-артилерійське озброєння).

Народився у місті Житомир 21 січня 1996 року у сім’ї люблячих батьків, які дуже чекали на свого первістка та дали йому одне з найкращих імен, що означає «Богом даний». Був єдиною улюбленою дитиною. Коли Богданові було 6 років, батько пішов з життя, тож майбутнього воїна виховували мама та бабуся, які його любили понад усе.

Загальну середню освіту  Богдан отримав у Малинській загальноосвітній школі № 2.  Після закінчення 9 класу вступив до  ДНЗ «Малинський професійний ліцей» та здобув професію електрика. Здобута професія йому дуже подобалась, він гарно розумівся на ній. Працював за фахом на підприємствах Малина.

Все своє життя Богдан прожив у місті Малин, де мав дуже багато друзів та товаришів. Був веселою та компанійською людиною.

З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році Богдан прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України. Але його відразу не взяли, оскільки був молодим та недосвідченим. Наполегливість та бажання захищати Батьківщину призвели до того, що вже червні 2023 року він проходив підготовку в навчальному центрі «Десна», де і отримав  свій позивний «Чайка».

За 2  місяці підготовки здобув спеціальність стрілець та водій-механік БМП, і вже в серпні розпочав проходження військової служби в 63-й ремонтній бригаді РАО (ракетно-артилерійське озброєння).

Рідні згадують, що за чотири місяці підряд на позиції «нуль» на лиманському напрямку у Богдана розкрився бойовий дух  та на повну проявився ген українського воїна-захисника. Дисциплінований, працьовитий, терплячий до тяжкостей війни, без нарікань на труднощі, він казав рідним – "Це Моє". Для Богдана  - Збройні Сили України були найкращим роботодавцем.  Ніколи не скаржився, у нього завжди все було добре. Навіть в мерзлому окопі – все було добре!  Впевнений, він без страху виконував бойові завдання.

За мужність та відвагу у грудні 2023 року був нагороджений медаллю «Захисникам Вітчизни». Разом із побратимами готовий був воювати із ворогом до переможного кінця.

Та 15 березня 2024 року в селі Зарічне Донецької області молоде життя  Богдана обірвала ворожа куля.

"Богдане!

Серця твоїх дядьків, братів та сестер і рідних з тобою!

Ми тебе любимо та пишаємося тобою!

Ти наша гордість!

Ти наш Герой!

Вічна пам’ять тобі!

Вічна слава тобі!

Ти навіки залишишся молодим!

Спочивай з миром Брате, кров наша!"