Владислав Павлович Залістовський народився 18.07.2000 року в місті Малин. Навчався в школі-ліцеї №1. Після 9 класу вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. По закінченню ліцею у 2017 році здійснив мрію, обравши професію льотчика-винищувача, і вступив до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Владислав по життю був дуже добрим, справедливим, чуйним, цілеспрямованим, доброзичливим, відповідальним, щирим, розсудливим…
У 2021 році підписав контракт та служив у Повітряних Силах України. Здобував професійний досвід, як в Україні, так і за рубежем.
Мав багато друзів і побратимів, по життю йшов впевнено, рішуче. Кожний крок його був обдуманий, на нього завжди можна було покластися - як у військовій справі, так і в повсякденному житті.
На всі побоювання та переживання рідних, він завжди їх заспокоював, підтримував, підбадьорював, та переконував що все буде добре!
Мав другу половинку, кохану дівчину Євгенію, з якою хотів створити сім’ю та мати чудових діток, але, на жаль, цього не буде… Адже отримали звістку про його трагічну загибель. Жодних слів не вистачить, щоб повною мірою описати біль і страждання, які навіки залишиться в серцях рідних і близьких…
Владислав був пілотом бойового літака МІГ -29 з позивним “Blu helmet” – «Синій шолом». І попри свій молодий вік, мав на своєму рахунку більше 28 бойових вильотів.
Наш «BIue Helmet» полетів назавжди у Небо 5 січня 2024 року.
У свої 23 роки він був на захисті рідного Неба України, нашої Української землі! Виконуючи бойові завдання з честю та гідністю, він ніколи не опускав свої Крила, а з кожним разом ще більше розправляв їх!
Жив, щоб літати та літав, щоб жити! Літав заради перемоги України та її щасливого майбутнього, сповнений віри в авіаційну силу, міць та Небо, невідʼємною частиною якої, він був та буде назавжди. Десь вище Неба, без сумнівів, його непохитна боротьба продовжується.
Його Крила тепер прикривають та оберігають нас аж звідти...!
У листопаді 2023 року був нагородженим Почесним нагрудним знаком «Срібний хрест», йому присвоїли звання «капітан». Та на превеликий смуток, отримали рідні після його смерті. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.