Сьогодні, 18 травня, в Україні вшановують
День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Саме цього дня — 18 травня 1944 року — радянський тоталітарний режим розпочав насильницьку депортацію корінного населення Криму, звинувативши цілий народ у «співпраці з нацистами» та прирікши його на роки заслання, втрат і боротьби за право повернутися додому.
Депортація мала катастрофічний характер:
понад 180 тисяч кримських татар було насильно вивезено до республік Центральної Азії: Узбекистану,  Казахстану, Таджикистану та півночі росії.
За різними оцінками, унаслідок депортації загинуло від 15 до 46%  кримських татар.
Попри це, народ вистояв. Десятиліттями кримські татари боролися за право повернутися додому, зберегти мову, культуру та свою національну ідентичність. Формальне зняття звинувачень відбулося лише у 1967 році, але масове повернення на історичну батьківщину стало можливим лише наприкінці 1980-х. 

Сьогодні, коли росія веде повномасштабну війну проти України та знову переслідує кримських татар на тимчасово окупованому півострові, трагедія 1944 року набуває особливо гіркого відлуння. Мета незмінна: зламати волю народу, стерти його голос та викорінити українську ідентичність у Криму так само, як тоталітарний режим намагався винищити кримськотатарську.
Але так само незмінним залишається й інше — спротив, гідність і прагнення свободи.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв депортації та підтримуємо право кожного народу жити вільно на своїй землі.
Крим — це Україна. 
Пам’ятаємо. Боремося. Не забуваємо.