Минулого четверга малинську лікарню відвідали столичні кардіологи на чолі з Ковтуном Гаврилом Ігоровичем, завідувачем відділенням патології міокарда та трансплантації органів і тканин людини  Інституту серця МОЗ України.

Тож яка мета візиту столичних хірургів?

Вперше до нашого міста вони приїхали з портативним апаратом УЗД, аби проконсультувати наших хворих серцевими недугами: і тих, хто переніс операції, і тих, хто потребує діагностування та стоїть на диспансерному обліку. Обстеження — якнайповніше, а усі рекомендації — на фірмовому бланку. Ми, звісно, шануємо і наших місцевих медиків, які сумлінно лікують хворих (як амбулаторно, так і стаціонарно), але кому завадить консультація столичного кардіохірурга, тим паче на місці?

Чому — Малин?

З нашим містом, як виявилося, Гаврила? Ігоровича пов’язують давні дружні та професійні стосунки з завідувачем нашою терапією Степаном Миколайовичем Ковалем. А познайомив їх … пацієнт, який лікувався у Малині. Він запитав Степана Миколайовича, чи не проти той поспілкуватися щодо його хвороби зі столичним кардіохірургом. З цієї телефонної розмови і розпочалися сім років  дружніх стосунків. За цей час було багато напрацювань та візитів. Степан Миколайович неодноразово бував на роботі у свого колеги — в одному з провідних науково-медичних закладів України, а столичний медик – у Малині.  До того ж, є телефонний та онлайн-звязок. Таких професійно-дружніх зв’язків —  ще пошукати…

І чи лише Малин?

Ні. Столичні хірурги тримають тісний зв’язок з житомирськими колегами. До того ж, подібні візити планують до міст обласного значення. Що примітно, Гаврило Ігорович досить добре знає проблеми житомирян. Однією з них є відсутність сучасного обладнання для обстеження пацієнтів. Ви знали, що комунальний апарат МРТ, якому усього рік, вже четвертий в області? Я, приміром, ні. А те, що у нас  немає жодного ангіографа? А це традиційний  апарат, який застосовується у медицині для серцево-судинної діагностики. Звісно, потрібен і апарат МРТ, бо черга на безкоштовне обстеження уже «перевалила» за п’ять місяців! Але ж і серцю, унікальному людському «моторчику»,  треба неабияка увага!

Максим Самбураков нині — у цілком задовільному стані!

Пам’ятаєте, історію бійця, нашого земляка з Вишева, Максима Самбуракова? За сприяння завтерапією Степана Коваля  його було доставлено до Інститута серця й безкоштовно прооперовано саме моїм співрозмовником. Якби не та операція,  шансів у Максима було небагато…

Нині хлопець приймає ліки та повинен проходити обстеження. І, скажу вам,  вигляд у нього абсолютно не хворобливий! Не можна не  згадати й роль власне малинських лікарів, зокрема Степана Коваля. Чималий стаж роботи плюс бажання удосконалюватися та вчитися дали вражаючий результат. У цьому році завдяки його партнерським зв’язкам в Інституті серця успішно прооперовано  сім малинчан, а загалом — близько тридцяти. 5 тимчасових кардіостимуляторів поставлено у Малині Степаном Ковалем. Вони допомогли виграти час та зберегти життя.

«Люди досить пізно звертаються до нас…з різницею у 2-3 роки!»

Ми звикли вважати серце найголовнішим органом, без якого, як не крути,  — не обійдешся. Але, за словами Гаврила Ігоровича, люди частенько не спішать виконувати рекомендації лікарів щодо обстеження  та лікування. Певне, чекають, щоб «припекло»… Таке чекання — лише на шкоду. А якщо ще й показане хірургічне лікування, то, на жаль, пігулками його не заміниш.

Цікавий факт. Серед тих, хто того дня звернувся до столичних медиків, була жінка, яка вже давненько потребує обстеження і лікування у столиці. Проте не їде.

— Чим я їй можу допомогти? Лише діагностувати те ж саме… — розводить руками хірург.

І діти теж будуть обстежені!

Так-так… Цей прийом був суто «дорослим». Але хворих малюків теж буде обстежено, бо столичні гості планують раз у два-три місяці навідуватися до Малина. Це безумовний плюс! Бо дістатися з дитиною столиці і потрапити там на прийом — це купа  часу  та  батьківського терпіння. Немаловажливо, що операції новоронародженим та дітям з вадами серця у Києві роблять безкоштовно.

Наостанок — дещо про медичну реформу та мрії малинських лікарів

Цього дня Гаврило Ігорович не лише проконсультував хворих, а й встиг побесідувати з окремими малинськими медиками щодо змін на державному рівні. Як влучно підмітив,  ця реформа триває так давно, що вже мало хто пам’ятає, хто її почав  і чим вона мала завершиться. Але процес триває. І він, незважаючи на всі, на перший погляд,  малоймовірні плани «зверху», може принести абсолютно позитивні результати. Як приклад, можна розглянути досвід Грузії. Там нині лікарі не жебракують, а лікують та отримують достойну зарплатню. В Грузії немає  корупції. Її викорінили високими зарплатами та дуже великою відповідальністю. Наша ж медицина — поки що на дуже низькому рівні. Якщо нічого не міняти, то це шлях — у безвихідь.

Страхова медицина  — ось  реальний дієвий варіант лікування в Україні. Страхування знімає багато проблем. Воно налаштовує людину на профілактику  та попередження хвороб. Страховій компанії невигідно нести збитки через можливі ймовірні ускладнення.

Гаврило Ігорович, як виявилося, побував за кордоном у різних країнах  і бачив, як працює система страхування та взагалі закордонна медицина.     — Треба змінювати обстановку, не лише щоб дізнатися   щось нове, — каже наостанок нашої розмови. — А й для того, щоб по-іншому сприймати вже звичні речі. Адже людина швидко звикає до оточуючого і, як наслідок, не бачить, куди рости.

Звісно, реформи реформами, а заробітна плата — чи не найболючіша тема. Медики одностайні: заробітна плата є занизькою.

— А яку Ви вважаєте достойну зарплату? – питаю.

— Тисяч десять для молодого фахівця, незалежно від регіону проживання, — чую у відповідь.

Аргументи? Лікар має не думати про житло, сапання городу, картоплю та інші банальні речі, а розвиватися, рости, удосконалюватися.

… Від Малина до Києва сто кілометрів. Ніби й небагато. Для медицини — ціла прірва, містки через яку налагоджують самі медики, за власною ініціативою та бажанням,— для нашого з Вами блага. Цінуймо це.