Максименко Віталій Станіславович — учасник російсько-української війни, солдат, водій 3-го механізованого батальйону 31-ї окремої механізованої бригади.

Народився 28 травня 1978 року в селі Федорівка (Польська дослідна станція) Малинського району Житомирської області.

У 1985 році пішов до 1-го класу Федорівської початкової школи.

У 1993 році закінчив Гранітнянську загальноосвітню школу, після чого вступив на навчання до Малинського професійно-технічного училища, яке закінчив у червні 1996 року, отримавши диплом тракториста-машиніста широкого профілю, водія автомобіля та слюсаря-ремонтника.

У грудні 1996 року був призваний на дійсну військову службу до Збройних Сил України старшим радіотелеграфістом. Із вересня 1997 року проходив службу на посаді водія-електрика.

Після звільнення з військової служби почав працювати в Польській дослідній станції трактористом.

Одружився, проте сімейне життя не склалося. Незважаючи на це, Віталій Станіславович продовжував брати активну участь у житті своєї доньки Яни.

Згодом влаштувався на каменедробильний завод №31 ТОВ «Юнігран» бульдозеристом, де працював понад двадцять років.

У січні 2023 року був мобілізований на військову службу для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Проходив службу на посаді водія 3-го механізованого батальйону 31-ї окремої механізованої бригади.

Брав участь у безпосередніх бойових діях із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій, Луганській та Запорізькій областях.

30 червня 2024 року поблизу населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області, під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини, зник безвісти.

Рішенням суду від 15 серпня 2025 року офіційно визнаний загиблим.