Малинське водосховище — штучна водойма на річці Ірша, розташована в межах Малинської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області. Площа водного дзеркала становить 804,7 га. Це найбільша водойма громади, найбільше водосховище на річці Ірша та одне з найбільших у Житомирській області.

Річка Ірша, на якій споруджено водосховище, є лівою притокою Тетерева й належить до басейну Дніпра. Загальна довжина річки — 136 км, у межах громади — близько 67 км. Ложе водойми сформоване кристалічними породами Українського щита, що зумовлює переважно гранітне дно та порівняно високу якість води. Береги вкриті здебільшого сосновими лісами.

Історична довідка

Водосховище споруджувалося для забезпечення водою Малинської паперової фабрики. Проєктні та підготовчі роботи розпочалися наприкінці 1960-х років: у березні 1968 року комісія при Малинському райвиконкомі визначила трасу нової автодороги замість ділянки Малин — Щербатівка, що потрапляла в зону затоплення, а також кар'єри піску й суглинку для спорудження греблі. У липні 1969 року розпорядженням Ради міністрів УРСР землі під майбутню водойму було передано паперовій фабриці.

У зв'язку зі створенням водосховища було повністю відселено село Острів і частково — село Гамарня, а дорогу на Щербатівку перенесено на нову трасу через Слобідку. Повноцінно гідротехнічну споруду введено в експлуатацію 1979 року. Загалом від початку проєктування до запуску минуло понад десять років.

Водогосподарське значення

Річка Ірша та Малинське водосховище є джерелом господарсько-питного водопостачання міста Малина, а також забезпечують водою промислові підприємства громади. Крім того, водойма виконує функцію регулювання стоку річки.

Природоохоронний статус

Малинське водосховище входить до складу заказника місцевого значення «Гамарня», створеного рішенням Житомирського облвиконкому від 3 грудня 1982 року. У 1991 році рішенням Житомирської обласної ради площу заказника збільшено з 1077 до 1131 га. Відтак водойма є складовою природно-заповідного фонду України. Під охороною перебувають, зокрема, цінні насадження хвойних і твердолистяних порід прибережної смуги та частина акваторії водосховища.

Іхтіофауна водойми представлена щукою, окунем, лящем, сомом, линем, краснопіркою, коропом і карасем. В акваторії трапляється водяний горіх плаваючий — реліктова рослина, занесена до Червоної книги України. У 2020 році за підтримки місцевих підприємств і громадських активістів проведено зариблення водосховища товстолобиком, білим амуром та коропом загальною вагою понад 1,5 тонни, а також випущено мальків осетра.

Статус об'єкта природно-заповідного фонду накладає обмеження на використання водойми: любительське рибальство здійснюється відповідно до встановлених правил, а незаконний вилов водних біоресурсів тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

Рекреаційне використання

Малинське водосховище є одним з основних місць відпочинку жителів та гостей громади. Узбережжя традиційно використовується для любительської риболовлі, сімейного відпочинку та кемпінгу; водойма приваблює відвідувачів упродовж усього року.

Охорона довкілля

Для підтримання належного санітарного стану узбережжя в громаді регулярно проводяться прибирання за участю ДП «Малинське лісове господарство», громадських організацій та небайдужих жителів. Закликаємо відпочивальників дотримуватися правил перебування на території об'єкта природно-заповідного фонду: не залишати після себе сміття, повністю гасити вогнища та дотримуватися правил любительського рибальства. Дбайливе ставлення до водосховища — запорука збереження головної водойми громади для наступних поколінь.